У ці важкі часи війни запоріжці згуртувалися й допомагають нашим воїнам боронити рідний край. Відомий співак, композитор, член НСЖУ Анатолій Сердюк, незважаючи на численні запрошення виїхати подалі від війни, залишається в рідному Запоріжжі. Разом з дружиною він займається волонтерством, співає для волонтерів і лікарів. Ми попросили його розповісти про те, чим займається він у ці тривожні дні.
— У перші дні війни під час тривоги ми ховалися в підвалі, весь час слухали новини, а потім зрозуміли, що треба допомагати один одному. Дізнався про потреби й став розвозити речі: в «Уральські казарми», військовий шпиталь, «Червоний Хрест», «Солдатський привал». Розносили по школах, де збирають одяг для переселенців, речі, коробки для складанні їжі. Люба назбирала й віднесла сумку клаптиків старого одягу для плетіння маскувальних сіток, тепер і сама допомагає плести.
Наша відома журналістка волонтерка Олена Шевчук організовує невеликі концерти в різних волонтерських центрах, у шпиталі. Жінки, дівчата, літні чоловіки плетуть сітки, а я з волонтеркою Іриною Соболевою їм співаю. Коли люди мене як артиста впізнають, то нерідко чую: "О, ви не поїхали, ви залишилися в Запоріжжі". Коли відомі публічні люди не покидають своє місто, це, вважаю, додає людям почуття єдності.
З Іриною Соболевою ми співали для жіночого персоналу військового шпиталю, де лікують поранених воїнів. Щоб розважити медсестричок та лікарок, ми співали тільки ліричні пісні. У медперсоналу шпиталю в ці дні — напружена пора, постійно прибувають поранені, лікарі перебувають на бойовій вахті. Для них концерт був психологічною віддушиною, спів розчулив серця й душі дівчат і жінок.
Звертаюся до запоріжців: єднаймося в нашій священній боротьбі проти московської путинської орди! Ми на свої й рідній землі, Правда і Перемога за нами!
«Робочий графік» у Анатолія дуже щільний, майже кожен день – концерт. Така вже доля у співака – своєю творчістю допомагати людям жити, зберігати віру, надію, дарувати прекрасну енергію пісні, яка завжди йде поряд з нами.