Учасники зустрічі, передусім, підсумували роботу локальних медіа за 2024-ий рік, зосередивши увагу на здобутках, реалізації професійних проєктів, грантовій діяльності, співпраці з Івано-Франківським Центром журналістської солідарності. Також йшлося і про проблемні питання, з якими довелося зіткнутися протягом року. В контексті цього під час дружньої розмови кожен із учасників поділився досвідом роботи медіа в складних умовах воєнного стану. 

Вікторія Плахта, координаторка Івано-Франківського Центру журналістської солідарності, зосередила увагу колег на діяльності Центру в 2024-му році. Вона відзначила активну комунікацію між Центром та журналістами з підшефних областей – Волинської, Рівненської, Чернігівської та Херсонської. Адже, за словами Вікторії Плахти, добра комунікація є ознакою рівня довіри до ЦЖС.

«Ми і надалі будемо спрямовувати свої зусилля на різнобічну допомогу та підтримку наших колег», – зазначила Вікторія Плахта.

«Вдячність Івано-Франківському Центру журналістської солідарності за постійну підтримку. Ми впродовж усього 2024 року були постійно на зв’язку. Тренінги, вебінари, консультації, які організовував для нас Центр, були потрібні й корисні в професійній діяльності. Також діти чернігівських медійників брали участь у творчих конкурсах і отримували від Центру подарунки. Найбільше досягнення журналістів Чернігівщини – ми вистояли, розвиваємось і впевнено дивимося в майбутнє. Ми реалізували низку грантів, проєктів. І це підсилило діяльність наших медіа. Відрадно, що наші колеги написали і видали кілька книг - спогадів про війну та реалізували низку власних проєктів. Зокрема, фотоальбом Владислава Спешилова «04-35. Чернігів», проект від «Деснянської правди» – Українська премія року», – підсумувала Ольга Чернякова, відповідальна секретариня Чернігівської ОО НСЖУ. 

Завдяки проєкту «Партнерство задля Перемоги», який успішно реалізує Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ в партнерстві з Департаментом інформації Івано-Франківської архієпархії УГКЦ та волонтерською асоціацією «Anteas Alessandria» (Італія), різнобічну допомогу отримали вітчизняні медійники, передусім ті, хто в час війни залишається у професії. Зокрема, під час зустрічі волинська журналістка Людмила Приймачук у своєму виступі наголосила на важливості проєкту. Вона висловила вдячність за новий смартфон, який отримала в межах проєкту, адже гаджет став їй добрим помічником при підготовці матеріалів у прифронтовій зоні.   

«Відверто кажучи, найактивнішим учасником ініціатив Івано-Франківського Центру журналістської солідарності є мій син-другокласник Дмитро. Він охоче бере участь у різних тематичних конкурсах та творчих акціях. Дмитрик пишається Дипломом, який отримав від Центру за участь в акції «Я – з родини журналістів».   За що щиро вдячна працівникам Центру. Щодо моєї професійної діяльності. Працюю журналісткою національної мережі гіперлокальних медіа Rayon.in.ua. в Луцьку. За освітою я інженер. Проте в журналістиці почуваю себе більш важливою, незважаючи на те, що заробітна платня менша, аніж інженера на підприємстві. Хотіла поділитися з колегами таким моментом. Нещодавно ми готували для ютубу відеоматеріал і брали інтерв’ю в члена евакуаційної групи поліції Донецької області «Білий янгол». Учасники групи здійснюють гуманітарні місії біля лінії фронту, рятують людей, котрі опинилися під обстрілами. Коли ми підготували матеріал, я  зрозуміла, що дуже багато в журналістиці ще не зроблено. Для мене журналістика це не робота,  це – місія. Ми маємо якомога більше розповсюджувати інформацію про війну в Україні, про героїчні вчинки тих, хто рятує людські життя», – поділилася з колегами Галина Васенок, журналістка-ВПО з Курахового Донецької області.  

«Наша газета «Техпоноліс»  – єдина газета, яка зараз виходить на Донеччині. В березні 2022 року ми евакуювалися всією редакціє на Івано-Франківщину. За підтримки НСЖУ ми поновили друк нашої газети. 2024-го ми видали 24 номери газети і розповсюдили їх у населених пунктах Донеччини. Було нелегко, адже зруйнована логістика і є певні труднощі. Ми навчилися шукати будь-яку можливість продовжувати нашу роботу – проєкти, гранти. Зокрема, зробили свій власний проєкт – гайд протидії дезінформації. Розповсюдили на території Донеччини вісімсот примірників гайду. Адже нині наша область потерпає від російської пропаганди, тож така ініціатива вкрай потрібна. Нашими головними досягненнями є: перше – ми видаємо друковану газету і розповсюджуємо її на території Донеччини; друге – зберегли весь колектив, працюємо і продаємо газету. Справді, робота журналіста це – не про гроші, робота журналіста це – про служіння.  Дякую колегам за ту солідарність і за те, що ми маємо таку підтримку і від НСЖУ, і від Івано-Франківського Центру журналістської солідарності й міжнародних донорів. Та, головне, ми солідарні між собою. Бажаю зберегти в новому році нашу солідарність, наш настрій і розуміння величезної мети, задля якої ми працюємо. Особлива подяка Івано-Франківському Центру журналістської  солідарності, в якому ми почуваємось, як вдома: коли приходиш, тебе радо зустрічають, запропонують чай чи каву, скажуть добре слово. Для нас, хто тимчасово покинув свої рідні оселі, дуже важлива така підтримка і дружня атмосфера», – зазначила Віра Ільїна, журналістка-ВПО, заступниця редактора газети «Технополіс» із Краматорська Донецької області.

Журналісти під час зустрічі особливу увагу закцентували на проблемі загальнонаціонального характеру, яка склалася в умовах війни. Мова йшла про непоодинокі факти закриття медіа по всій Україні. Головною причиною такої ситуації є нестача коштів для забезпечення діяльності медіа. У контексті цього присутні наголосили на відсутності підтримки роботи медіа з боку органів місцевої влади. Як не прикро визнавати, та чомусь влада на всіх її рівнях не зацікавлена у тому, аби зберегти локальні медіа. 

Вікторія Плахта, координаторка Івано-Франківського ЦЖС, секретариня НСЖУ, зауважила, що журналістська спільнота Прикарпаття уже звернулася з цього приводу до обласної влади щодо надання фінансової підтримки місцевим медіа. На жаль, за її словами, нині на Івано-Франківщині припинило існування п’ять міськрайонних друкованих видань, перестали  працювати три телеканали.     

Колеги з підшефних областей розповіли про ситуацію, яка склалася в медійній сфері, в їхніх регіонах. 

«На Волині в час війни з 18-ти місцевих друкованих видань не виходить уже шість. Тиражі надзвичайно мізерні. Багато журналістів зараз потребують  фінансової підтримки. Хочу побажати, аби ми всі, як кажуть на Галичині, «трималися купи», допомагали одні одним, підставляли своє дружнє плече. Нам треба робити все можливе, аби українська журналістика не занепала духом і надалі залишалася найвпливовішою творчою організацією в нашій державі», – зазначив Михайло Савчак, голова Волинської обласної організації НСЖУ.

«Для нас цей рік був нелегким. Місцева влада виселили нашу обласну спілку журналістів із приміщення, яке ми займали понад тридцять років. Вирішити питання в правовому полі не вдалося. Наразі прихисток нам дала торгово-промислова палата. Щодо друкованих видань зазначу, що в нас половина газет закрилися,  багато редакцій відмовилися від послуг Укрпошти і своїми силами намагаються організувати доставку преси до читачів. Наш обласний осередок НСЖУ нині налічує понад п’ятсот членів, з яких майже сорок несуть службу в ЗСУ. На жаль, є загиблі серед наших колег. Обласна спілка всіляко підтримує сім’ї загиблих медійників, а також сім’ї переселенців», – розповів Дмитро Тарасюк, голова Рівненської обласної організації НСЖУ.

«Дуже прикро, що останнім часом закриваються газети. У нашому районі закрилося два друкованих видання. Наша газета «Деснянська правда» не виходить друком із початку повномасштабної війни, але ми розширили свою присутність у соцмережах: маємо сторінку в інстаграм, телеграм, фейсбук та свій канал в ютубі. Реалізуємо два важливих проєкти. Перший – Чернігівський шпиталь, у межах якого ми розповідаємо про наших захисників, які там лікуються, та медиків, які рятують життя героям. Другий –  Українська премія року, благодійний захід який об’єднав усю Чернігівщину. Так нашій газеті вдається виживати», – поділилася досвідом Людмила Пархоменко, редакторка чернігівської газети «Деснянська правда». 

Під час дружньої розмови також ішлося й про плани на 2025 рік. У контексті цього координаторка Івано-Франківського ЦЖС Вікторія Плахта запропонувала медійникам надіслати на адресу Центру пропозиції щодо тематики проведення тренінгів із психологічної підтримки, юридичної та гуманітарної допомоги, а також щодо проведення конкретних заходів, які варто провести для журналістської спільноти в прийдешньому році, що будуть спрямовані на різнобічну допомогу й підтримку наших колег. 

На завершення зустрічі журналісти обмінялися привітаннями.

«Ми маємо й надалі об’єднуватися! Три роки повномасштабної війни показали дієвість і ефективність НСЖУ. Ми всі розуміємо і віримо, що  2025-ий  стане роком нашої Перемоги! Той колосальний досвід, який напрацьований разом, обов’язково буде використаний у прийдешньому році заради нової журналістики, нової України, заради становлення журналістської спільноти як єдиної сили правди, яка має нести достовірну інформацію до тих, хто нас слухає, дивиться і читає!», – привітав колег прикарпатський журналіст Любомир Белей. 

«Впевнений, що у прийдешньому році вдасться зробити ще більше спільних заходів задля підтримки тих, хто потребує. Маємо й дальше плідно співпрацювати і солідаризуватися навколо Івано-Франківського Центру журналістської солідарності», – побажав колегам Іван Харук, журналіст телеканалу «Еспресо», координатор Спільноти Святого Егідія в Івано-Франківську. 

«Наша журналістська солідарність – понад усе! Щиро вдячна усім за співпрацю, за наші зустрічі, дружні розмови! Ми й надалі будемо плідно працювати задля спільної мети – нашої Перемоги! Успішного і мирного всім Нового 2025 року!», – побажала Вікторія Плахта.

Богдана Засідко

Івано-Франківський Центр журналістської солідарності