Суспільство (472)
Серед нас багато людей з особливими потребами, які так само, як і ми, працюють, навчаються та активно проявляють себе. Через що проходять та як, все ж таки, досягають успіху? Поговоримо з першокурсницею факультету журналістики Запорізького національного університету – Єлизаветою Нечипуренко, яка на власному прикладі показує усім, що інвалідність – це не кара і не кайдани, які забороняють жити нормальним життям.
Із цією жінкою, яку ви бачите на фотографії, я познайомилася минулого понеділка під час 54-го (так, уже 54-го!) мітингу на підтримку України біля пам’ятника князю Гедемінасу у Вільнюсі. Хоча «познайомилася» - не те слово, бо я так і не спитала її імені й не назвала свого. Жінка тримала в руках альбомні аркуші з явно «самодіяльними» написами. Ці плакатики привернули мою увагу.
Ще с перших днів повномасштабної війни Національна спілка журналістів України, за підтримки Міжнародної та Європейської федерації журналістів, почала створювати мережу Центрів журналістської солідарності. Спочатку їх було відкрито у Львові, Івано-Франківську та Чернівцях. А згодом і в інших містах, зокрема в Запоріжжі – на базі обласної організацій НСЖУ. Співкоорденаторками Запорізького ЦЖС стали керівниці ЗОО НСЖУ – голова спілки Наталя Кузьменко та відповідальний секретар Валентина Манжура.
Сьогодні я мала дуже плідний день на події. Це безкоштовна неділя відвідування музею в Королівському палаці, виставки картин італійського художника Караваджо та аеронавтики там же. А ще залишився час поїхати на український майстер-клас писанкарства. Спочатку напишу про виставку аеронавтики.
