Напруга. Думки. Палець обирає шлях.
Повільно йдемо, а позаду ступає Доля. Не бачимо її обличчя та вбрання, та чуємо, як дихає спокійно.
Наталія Гордибакіна
Людство – дитина, залишена напризволяще. Лише доля має владу над цим беззахисним малям, яке сидить голе при дорозі і не має сил здійнятися на ноги.
Стежина тягнеться від горизонту до горизонту, а навколо – порожнє поле. Обирай, дитино, бо спека стає дедалі сильнішою.
Напруга. Думки. Палець обирає шлях.
Повільно йдемо, а позаду ступає Доля. Не бачимо її обличчя та вбрання, та чуємо, як дихає спокійно.
Наталія Гордибакіна