«Я вражена підтримкою журналістської спільноти. Завдяки колегам наша газета «Технополіс» вистояла і продовжує рухатися далі», – каже Віра Ільїна, заступниця головного редактора видання.З незалежністю України, в травні 1992 року, народилось одне із перших незалежних медіа на Донеччині – газета «Технополіс». За свою більш як тридцятилітню історію видання пережило і злети, і падіння. Зрозуміло, найважче стало виживати в умовах війни. Завдяки самовідданості колективу видання та підтримці Національної спілки журналістів України, Інтерньюз-України, Інституту масової інформації газета «Технополіс» вистояла і рухається далі.
Народження «Технополісу», злети і падіння
– Наша газета «Технополіс» стала однією з перших незалежних медіа на Донеччині, – розповідає заступниця головного редактора видання Віра Ільїна. – В редакції зібрався колектив ентузіастів, котрі повірили у власні сили і почали видавати незалежну регіональну газету. Тоді розгорнули велику інформаційну роботу, отримали широку читацьку аудиторію. В містах регіону працювали власні кореспонденти. Наш тижневик мав тираж понад двадцять тисяч примірників, виходив і на 32-х, і на 28-ми сторінках. «Технополіс» пережив багато на своєму шляху. Були і злети, і падіння.
Перше серйозне випробування – 2014-ий рік. З початком антитерористичної операції (АТО) на Донбасі, коли Краматорськ був окупований російськими найманцями, приміщення редакції газети потрапило під обстріл і було істотно пошкоджене. Надрукований напередодні цих подій тираж чергового номера газети так і залишився в стінах редакції. Через кілька місяців приміщення вдалося відремонтувати і все відновити. У лютому 2015-го – черговий обстріл. Редакція залишилася без вікон. Власними силами колективу вдалося все відновити. А далі було ще страшніше. В день повномасштабного вторгнення російських окупантів на територію України, 24 лютого 2022 року, в Краматорську пролунали обстріли. Маючи вже попередній досвід роботи в таких складних умовах, колектив газети «Технополіс» вирішив релокуватися в більш безпечний регіон. Редакція частково переїхала на Івано-Франківщину – в село Незвисько Городенківської територіальної громади.
Життя «Технополісу» змінила війна
– Через війну ми були змушені переформатувати роботу нашої редакції. В перші дні думали, що все швидко закінчиться і ми не довго перебуватимемо на Івано-Франківщині та повернемося в рідний Краматорськ. Коли стало зрозуміло, що війна перейшла у затяжну фазу, наш колектив почав працювати в нових умовах. Ми зрозуміли, по-перше, що випускати газету не зможемо, оскільки друкувалися в Харкові, а через щоденні обстріли та вибухи усі шляхи були перекриті. По-друге, фронт був дуже близько і в Краматорську проводилася масова евакуація – всіх містян закликали виїжджати та залишати місто. Щоб не залишити своїх читачів без інформації, наша редакція зосередилася на роботі сайту «Технополіс» та сторінок газети у соцмережах, – розповідає Віра Ільїна.
У Городенківській громаді, куди переїхала частина медійників «Технополісу», допомогли з підключенням до інтернету. Інститут масової інформації надав грант на закупівлю обладнання. Свою допомогу і підтримку надала журналістська спільнота. Завдяки НСЖУ з серпня 2023 року газета «Технополіс» виходить друком.
– Коли ми зрозуміли, що люди почали повертатися в Краматорськ, хоч там і не дуже спокійно й безпечно, постало питання відновлення друку видання. У цьому дуже допомогла Національна спілка журналістів України. Також уклали договір із Донецькою дирекцією «Укрпошти» про доставку. З серпня 2023 року «Технополіс» виходить двічі на місяць. До війни ми видавалися російською мовою. З початком повномасштабного вторгнення російського агресора на територію нашої країни ми одразу перейшли на українську мову. Це була принципова позиція колективу редакції. Відповідно до нового закону про медіа наша газета пройшла реєстрацію, – зазначила заступниця головного редактора «Технополісу».
Як зізнається Віра Ільїна, колектив газети дуже дружний і згуртований. Так було завжди, а тепер це особливо відчувається в бажанні людей зберегти своє рідне незалежне видання. Війна з російським агресором змінила життя багатьох медійників. Дехто з них був змушений залишити рідну домівку, адже втратив можливість спокійно працювати і заробляти. Віра Ільїна, зокрема, вже п’ять років працює в Донецькій торгово-промисловій палаті, де очолює департамент із зв’язків з громадськістю. Також медійниця шукає додаткові можливості фінансування для редакції, щоб «Технополіс» продовжував жити. Її колеги по редакції влаштувалися по-різному: хтось знайшов додаткову роботу, когось підтримують рідні.
– Коли снаряди розбивали нашу редакцію у 2014-2015 роках, ми здебільшого вибиралися з біди самотужки, за підтримки тільки наших небайдужих земляків. У лютому 2023-го приміщення редакції вкотре постраждало. Я була вражена великою підтримкою нашої журналістської спільноти. Нас підтримали в Інтерньюз-Україні, в Інституті масової інформації, в Національній спілці журналістів України, також істотною була підтримка наших колег з Донеччини. Раніше слова про журналістську солідарність сприймалися радше, як декларативні. А тепер цю солідарність бачимо наочно, бачимо, як солідаризувалися з нами і допомагають зарубіжні колеги. Завдяки такій підтримці колег ми вистояли і можемо рухатися далі. Коли ти бачиш, яку силу має журналістська солідарність, як люди працюють, щоб тобі допомогти, і самому хочеться працювати ще більше і краще, – зазначає Віра Ільїна.
Журналістська солідарність допомагає виживати
Під час нашої розмови Віра Ільїна виокремила питання журналістської солідарності. З власного досвіду медійниця наголошує, що саме підтримка колег допомагає виживати у цих надскладних умовах воєнного стану. Доброю платформою для комунікації, як у професійному, так і в моральному плані, став Івано-Франківський Центр журналістської солідарності.
– Ініціатива Національної спілки журналістів України створити такі осередки, як Центри журналістської солідарності, зараз на часі. Особливо потрібні вони для журналістів-переселенців. Про це кажу з власного досвіду. Івано-Франківський ЦЖС став для мене другою домівкою, куди можу прийти поспілкуватися, порадитися, навчитися та професійно збагатитись. А ще, найголовніше, тут я відчуваю постійну підтримку і можу звернутися за допомогою. Окрема вдячність координаторці Центру Вікторії Плахті, – зауважила журналістка.
Віра Ільїна також поділилася важливою подією, яка сталася торік в її журналістському житті, – вступ у Національну спілку журналістів України. Членський квиток їй вручила координаторка Центру журналістської солідарності Вікторія Плахта у Музеї писанкового розпису в Коломиї. Саме завдяки цьому Івано-Франківщина стала для медійниці знаковою.
– Розумію, що після війни ми всі будемо іншими, і мрію, що наше життя буде кращим, ніж було до війни. Мрію, щоб жила наша газета і в усій Україні збереглося друковане слово. Мрію, щоб зібрався разом весь наш великий дружний колектив у мирному Краматорську, а в гості до нас приїхали б усі, хто підтримував і підтримує «Технополіс», – на такій оптимістичній ноті завершила розмову Віра Ільїна.
Розмову вела Богдана Засідко
На світлинах: Віра Ільїна в коворкінгу Центру журналістської солідарності; вручення квитка членкині НСЖУ; колектив редакції «Технополісу»; зруйноване приміщення редакції; відроджене видання.
