Журналістка із Херсонщини, членкиня НСЖУ Ганна Водницька працювала в новотроїцькому  виданні «Трудова слава». Пів року разом із дітьми прожила в окупації. Працювала навіть тоді, коли російські окупанти намагалися потрапити до приміщення редакції.

Ганна Водницька:

«Постійний рух – це, зокрема, можливість втекти від того, що трапилося, що довелося покинути…» 

«Тричі приходили до нас. Перший раз – просто постукали і пішли, на другий раз – спробували відчинити двері, та їм це не вдалося, теж пішли. А на третій раз вони прийшли і вибили ці двері», – розповідає журналістка. 

Через пів року війни видання припинило свою діяльність: працювати в умовах окупації було неможливо. Хоча вже й із наступного дня, коли колони російської техніки прямували у бік Херсона, виходити в звичайному режимі газета не могла, оскільки не було де друкуватися. Свою творчу діяльність колектив редакції  продовжив у соцмережах. Та тривало це недовго. Відсутність Інтернету й зв’язку змусили їх закритися.

«До серпня 2022 року я ще залишалася вдома, сподіваючись, що незабаром усе минеться, треба лише набратися терпіння й трішки зачекати. Однак, коли військові рф та їхні прибічники – місцеві колаборанти, почали погрожувати забрати дітей, якщо не погоджуся на їхні умови, а школи почали готуватися до навчального року за російською програмою, вирішила евакуюватися. Допомогла виїхати сестра Таміла, теж медійниця. Вона завжди підтримувала мене, підтримує  й дотепер та допомагає в усьому», – розповідає ВПО-журналістка.

17 серпні 2022 року Ганна Водницька приїхала в Івано-Франківськ, в місто, де раніше знайшла прихисток її сестра. Спочатку довелося перебувати на обліку в центрі зайнятості, оскільки роботу за журналістським фахом одразу знайти не вдалося. Згодом певний час підробляла як фрилансер. Із середини 2022-го наша колега працює на Суспільне Івано-Франківськ на платформі діджитал журналісткою-фахівчинею з наповнення контенту в соцмережах, готує кепшн-відео на Facebook, відео-історії та шортци для YouTube, Instagram про місцевих жителів, переселенців, військових та їхніх рідних, пише статті на сайт «Суспільне. Івано-Франківськ», що стають топ-новинами на Суспільному.  

Адаптуватися Ганні Водницькій до нових умов життя, в новому місті допомогли в Івано-Франківському Центрі журналістської солідарності, роботу якого координує   Вікторія Плахта. Завдяки їй та підтримці інших небайдужих людей вдалося влаштувати та зібрати дітей до школи, забезпечити їх необхідним шкільним приладдям та канцелярією. Також неодноразово допомагали матеріально, продуктами харчування, ліками. 

«Така підтримка Центру журналістської солідарності – важлива, адже на початку в зовсім незнайомому місті було дуже складно, – розповідає Ганна Водницька. – Тепер я постійно в роботі, бо вважаю, що постійний рух – це, зокрема, можливість втекти від того, що трапилося, що довелося покинути. Нова робота допомагає адаптуватися до нового життя на новому місці».

В. Стрільчук, Івано-Франківськ