Розмовляли про важливість журналістської роботи, становище інформаційної сфери під час війни та виклики, які доводиться досі долати медійникам, щоби продовжувати бути в професії. 

Координаторка Центру журналістської солідарності Вікторія Плахта розповіла про напрями роботу Центру, як облаштовували його після повномасштабного вторгнення, допомагали колегам зі Сходу та Півдня.

«Багато наших колег-журналістів пережили надзвичайно важкий досвід, тому передусім домовились із психологом щодо тренінгів і консультацій для них. Проводили різноманітні воркшопи, нетворкінги, арт-терапії, спільні походи, відвідини музеїв. Робили все задля того, щоб допомогти медійникам адаптуватися в нових умовах, відновити психологічну  стабільність, запобігти емоційному та творчому вигоранню. Завдяки підтримці Міжнародної та Європейської федерацій журналістів мали змогу надавати також матеріальну та гуманітарну допомогу. А торішнього вересня, коли розпочався навчальний рік у місцевих вишах, узяли під свою опіку й студентів-ВПО кафедри журналістики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника й кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила. Одночасно дбали також і про належну роботу коворкінгу», – зазначила Вікторія Плахта.

Студентка-ВПО кафедри журналістики, реклами та зв’язків з громадськістю Університету Короля Данила Олександра Борзьонок розповіла, що їй довелося покидати свій дім двічі: на самому початку, тікаючи від війни, а пізніше вдруге – у пошуках знань та навчання. «Я навчалась у Харкові на журналіста, але моє навчання обірвала війна й мені довелося шукати новий університет. Так я потрапила в Івано-Франківськ. Приїхавши сюди, в мене не було знайомих та друзів. Центр журналістської солідарності допоміг мені адаптуватись у новому місці. Тут не тільки надали фінансову та матеріальну допомогу, яка дійсно була необхідна мені на перших порах. Найголовніше – у Центрі підтримали мене психологічно та морально. І за це я безмежно вдячна, – повідомила Саша. – А ще хочу подякувати вам, пані Анно, за вашу сміливість приїхати до України. Нам дуже важливо бачити вашу підтримку та солідарність».

Анна Дель Фрео, заявивши про солідарність із українськими медійниками,  наголосила на необхідності міжнародного захисту прав журналістів і свободи слова та матеріальної підтримки не тільки центральних медіа, а й локальних. 

З власних спостережень, Анна робить висновок, що в Європі робота журналіста дещо знівельована. Журналістика теперішня і 1990-их – це різні речі. З цим вона пов’язує глобалізацію. У чомусь інтернет суттєво допоміг, але виглядає, що більше нашкодив, – вважає наша італійська колега.

«Сьогодні спеціалістом з інформації претендує бути будь-хто. Ми маємо пройти знову фазу визнання. Журналіст свого роду – як антрополог. Він має мати можливість вхопити контекст інших країн, щоби надавати правильних інтерпретацій новинам. Коли ти там, то не відчувається те, що переживають тут, і де насправді є чітка правда. Тому мене переповнюють емоції, що зараз я перебуваю саме тут!», – зазначила Анна.

Прикарпатські медійники Андрій Русиняк, Михайло Мазур, Іван Харук й інші, які взяли участь у зустрічі, наголосили на важливості підтримки іноземних партнерів, без якої українським медіа було б складно.

«Для нашої країни, так само, як і для будь-якої країни Європейського Союзу, надзвичайно важливо мати демократичні засоби масової інформації, демократичних журналістів, тих людей, які говоритимуть правду. Ця довіра, яка вибудовується між нами, потребує постійної підтримки українських журналістів. Ми знаємо, що ЄС виділяє величезні кошти на підтримку незалежних медіа в Україні, але ми не впевнені, що та допомога може дійти до локальних видань. Тому для нас важливо комунікувати з іноземними колегами, які можуть бути місточком між ЄС та нами», – зауважив, зокрема, генеральний директор  телерадіокомпанії «РАІ» Андрій Русиняк. 

Президент італійської асоціації, яка працює в національному синдикаті, та волонтер Лучано розповів, щойно розпочалася повномасштабна війна в Україні, то вони одразу вирішили – потрібно допомогти. Двадцять днів після початку вторгнення його команда забрала з кордону Польщі багато переселенців, яких евакуювала до Італії, а затим надавала необхідну допомогу. Це сім подорожей команди: чотири з них були до кордону, а три – безпосередньо в Україну. «Перша наша місія була до Львова, друга – до Києва. Тепер ми тут і дальше вирушаємо на Харківщину, – повідомив Лучано. – Дуже важливо, щоб не тільки італійський народ розумів, що ви потребуєте допомоги, а й інші. Насамперед важливо, щоб ця допомога була надана вам там, де ви перебуваєте, щоб ті, хто може залишитися, залишалися в себе дома. Сподіваємося, що всі інші народи також розумітимуть, що Україна перебуває в ситуації, коли вона ще потребує допомоги».  

Зокрема, італійські колеги реалізовують проєкт для допомоги онкохворим дітям. Тепер вони мають домовленість із двома італійськими клініками, які готові прийняти чотирьох українських дітей на лікування, разом з одним із батьків. Якщо вам потрібна або ви знаєте когось, кому така допомога потрібна – звертайтеся в Івано-Франківський Центр журналістської солідарності.

А ми неабияк вдячні директору Департаменту інформації Івано-Франківської архієпархії УГКЦ о. Івану Стефураку, який, за словами колег-італійців, перфекто володіє італійською мовою й посприяв нам у цікавому й щирому спілкуванні.

За інформацією Івано-Франківського ЦЖС