В Україні в притулках для тварин живуть десятки тисяч котів і собак. Достовірна загальна кількість безпритульних тварин  наразі невідома, бродячі та домашні тварини підраховуються лише в деяких містах, але  ситуація лише загострюється.

Організація «Песики Києва» вже понад три роки рятує тварин і нещодавно вони створили невеликий притулок, який повністю утримують шляхом пожертвувань. Деякі собаки знаходяться на платних перетримках та у небайдужих людей. Анастасія каже, що людям важливо розуміти, що в їх організації немає меценатів, що їх не фінансує держава. Іноді долучаються  волонтери, які допомагають в оформленні сторінки в інстаграмі, вивезенні песиків на безпечну територію та інших необхідних речах. 

- Пані Анастасіє, розкажіть, будь ласка, про себе, чому вирішили рятувати собак?

- Моя подруга знайшла біля свого будинку цуциків і намагалися влаштувати їх в якийсь притулок. Місць для них ніде не було, і нам порадили люди самостійно займатися їх прилаштуванням. Ми знайшли домівку для восьми цуценят. Після цього я зрозуміла, як це треба робити. 

- Як ви вважаєте, тема домашніх тварин під час війни важлива? Чому?

- Я вважаю, що це дуже важливо, тому що багато тварин зараз викидають на вулицю. Їх і раніше на вулицях було немало. Більшість тварин, які в нас зараз під опікою, саме домашні, які під час війни через евакуацію людей, залишись покинутими. 

- Чи є  історія, яка вам запам'яталася?

- Історія, що мені найбільше запам'яталася, про собаку Ельзу, яку хлопці під час обстрілів вивозили з Ірпеня. В неї була господарка, яка утримувала собаку 14 років. Жінка розповідала, що коли собака почула бійку сусідів створила галас, щоб привернути увагу людей. Була ситуація, коли собаки намагалися напасти на родину, Ельза їх захищала. Ельза – кокер-спанієль, тобто маленька собака кинулася на захист. Була ще історія, як ця собака врятувала дитину від стикання з машиною, і сама потрапила під колеса. Господарі залишили її на знайомого і поїхали, потім надали нам інформацію про місцеперебування Ельзи.

- Як тварини реагують на війну: вибухи, сирени?

- Всі тварини реагують по-різному, але ось, наприклад, котик, якого ми теж вивезли з Ірпеня. Коли його господарка, вмикала воду, кіт починав тремтіти дуже сильно. Тварини, які не були під обстрілами, також сильно лякаються. 

- Скільки тварин за час війни потрапило до вашої волонтерської організації?

- Потрапило дуже багато, ми навіть не рахували, але більше ніж 500 точно. Якщо рахувати тварин, яких ми евакуювали, і їх потім забирали господарі, то напевно буде вся тисяча.

- На вашу думку, чому люди покидають тварин?

- Нам неодноразово доводилось вивозити тварин з окупованих територій, загублених тварин повертати господарям. Якщо улюбленець загубився, але його власники про нього піклувалися і шукали, ми залюбки повертаємо його додому. На мою думку, деякі люди просто не встигли зробити потрібні документи, в інших був ризик власному життю. Якщо люди не мають змоги забрати тварину, треба повідомити когось про це. 

- З якими проблемами зустрічається ваша організація?

- В сучасних реаліях працювати складно. Але головний чинник – це люди. Вони не розуміють, що це не наша робота, а власна ініціатива. Вони нехтують нашим особистим часом, зневажають. Я хочу, щоб люди розуміли, що це все робиться нашими силами для допомоги тваринам.

- Які поради ви можете дати власникам домашніх тварин у такий час?

- Перше, що я раджу – робити вакцинації, паспорт, чипування та стерилізацію. Це допоможе бути завжди готовим у разі необхідної евакуації. Також важливо, щоб на тварині був ошийник з необхідною інформацією, якщо вона загубиться. Я вважаю, господарі повинні не залишати тварин без нагляду. Люди повинні пам'ятати, що тварини потребують  турботи, тому необхідно ставитися до них відповідально. 

Крістіна Кулагіна