Під гаслом Donna. Vita. E Liberta - Жінка. Життя. Свобода в комуні Arzano (Арцано) відбувся форум жінок, організований комуною та інститутом Don Geremia Piscopo На нього запросили і мене як представника українських жінок-біженців, які рятуються від повномасштабного вторгнення росії та активістку української діаспори Ірину Гладковську.Подія відбувалася у день Міжнародного жіночого дня за участю представників органів влади, жіночих організацій комун Неаполя, студентів Неапольського університету та учнів 9-10 класів школи «Superior» (Arzano). Керівник - проекту Кармелла Феррара.
Мер міста Арцано Чинція Арута розповіла про надання урядом Італії матеріальної допомоги біженцям країн, які рятуються від насильства та воєн, у тому числі й українцям. Згідно з резолюцією Євросоюзу відповідні організації міста допомагають в оформленні дозволу на проживання в країні, в отриманні житла, влаштуванні дітей до шкіл та дитячих установ. Віце - президент Асоціації із захисту прав жінок світу від регіону Кампанія Марія Арженцо розповіла про захист жінок усього світу.
Потім ведучі - дві студентки факультету журналістики Неапольського університету - надали нам слово. Ірина Гладковська була моїм перекладачем. Я розказала, що приїхала з прифронтового міста України Запоріжжя. Описала жахіття психологічного стану мешканців, коли виють постійно тривоги, біжать у бомбосховища і вмирають під бомбами, які потрапляють у житлові будинки, постійно відчувають панічний страх, страждають від безсоння та втрати апетиту. Як приклад, згадала бомбардування житлового будинку в Запоріжжі 2 березня 2023 року, де загинуло 13 людей, у тому числі 8-місячна дитина і стільки ж потрапило до реанімації. Люди лишилися без житла.
Безумовно, висловила подяку уряду Італії за надану матеріальну та юридичну допомогу біженцям України.
Але вказала, що на цьому допомога закінчилася. Виданої матеріальної допомоги за три місяці не вистачає на проживання, тому потрібно влаштовуватись на роботу. Пояснила, що мені, як пенсіонерці, не під силу працювати з прибирання приміщень, бути бебі-ситером чи доглядати людей похилого віку. Одного разу, спробувавши вночі стежити за дідусем, я не змогла продовжувати роботу, як молоді українки.
Наприкінці своєї промови я проникливо, зі сльозами на очах, сказала, що пишаюся моєю країною - Україною, нашим президентом, нашими бійцями ЗСУ, які обов’язково переможуть ворога, і я зможу повернуся додому.
Активістка української діаспори Ірина Гладковська розповіла про зростання ролі української жінки під час війни. Вони протистоять їй на рівні з чоловіками, виявляють патріотизм в ім'я свободи та демократії, захищають свій дім, місто, країну, підтримують ЗСУ. Зареєстровано 40 тис. волонтерів-вчителів, медичних працівників, які допомагають евакуювати літніх дітей та інвалідів, привозять гуманітарну допомогу у зруйновані міста. З Італії поїхало дуже багато українських чоловіків захищати Батьківщину. Українська діаспора організувала автобуси із гуманітарною допомогою.
Наприкінці промови Ірина висловила побажання молоді не забувати, що відбувається сьогодні в Україні. Потрібно виступати і боротися єдиним фронтом проти російських загарбників, доки вони не будуть знищені. Небайдужі дії всіх людей допоможуть перемозі над рашистською навалою. Це важливо!
Наші виступи слухали дуже уважно, після закінчення довго аплодували. Потім були фото на згадку, нас оточили учні та дякували за інформацію про нашу країну. Мені особисто багато людей висловили повагу, симпатію та побажання скорішої Перемоги України.
Світлана Костюк, фото автора
