У нас на районі...Почалася меса з приходом священиків цієї церкви з хоругвами та мірою комуни. Усі парафіяни з повагою встали. Меса пройшла дружно, налагоджено, з молитвами, які читали на пам'ять.
Урочистість месі надав і оживив її хор монахинь сестер спокусливих жертв Ісуса (так переклала сестра з анонсу події на плакаті біля церкви). Вони сиділи на терасі другого поверху. Я здогадалася туди підвестися, щоб сфотати зал зверху. Представилася (набором італійських слів) журналістом з України та запитала дозволу на фото. Назва нашої країни поки що мені відкриває можливості (permesso foto Ukraine). Із задоволенням та посмішкою дозволили. Сестра жартує - тепер у тебе буде назвисько «Света, журналіст з України».
Хор складався з одних переселенців народів Африки, які співали добре.
Після євхаристичного служіння священну статую Святої Діви Марії Ассунти парафіяни на руках пронесли зі співами по найближчим вулицям. Коли я їх почула біля нашого будинку, процесія віддалилася. Я, як істинний журналіст, побігла навздогін з камерою в руці зняти «ходу» зі статуєю попереду. І треба ж було! — ляснулася на весь зріст на камені на очах у всієї колони! Люди одразу почали допомагати мені піднятися, подали загублений телефон і футляр від нього. Тепер мене всі точно запам'ятали! Я одразу ж взялася за справу (благо, телефон не постраждав) і зняла - Мадонну зблизька! Потім, біля будівлі комуни, знову прозвучала проповідь головного священика, та під звуки оркестру статую повернули до церкви Капела Санта Марія до наступного свята. Завершилося святе дійство чудовим салютом.
Діти, в школу всі збирайтесь!
Друга подія не менш значна для комуни. Початок навчального року, італійські діти пішли до школи. Тут і наших українських діток із задоволенням прийняли в італійські школи і відразу в італійські класи, не розділяючи. Я розповім вам про одну школу, в яку повели своїх діток знайомі моєї сестри - українки. Вона їм допомагала, як перекладач, і займалася впровадженням в країну.
Школа для молодших класів під патронатом комун Муньяно (Comuna di Mugnano di Napoli) та Cennaro Sekuino (Дженаро Секуїно). Школа для італійців платна - 200 євро на місяць, українським школярам поки що безкоштовна, дають підручники та годують. Навчаються лише до обіду, потім відпочивають до 16 години. Одягнені в уніформу школи: хлопчики - в синіх халатах з бантом (як за радянських часів вони одягались на уроки праці), дівчатка, як медсестри. - в біленьких з бантом. Усі - з батьками, дуже веселі, раділи один одному після канікул. Тут уже я знову «включила журналіста», і мені дозволили сфотографувати свято. Просто вийшов директор із вчителями і почав викликати дітей до школи.
Далі буде
Світлана Костюк
