У Неаполі є православна церква, але вона Московської єпархії, я туди не хочу йти. Біля нашого дому на однойменній вулиці   є католицька  церква  (CHIESA), вони ж теж християни, піду туди. Б’ють дзвони зранку  та ввечері. Там красиво, урочисто, лавки, щоб прихожани не падали у непритомність, слухаючи проповідника.  А ще там не ставлять свічки, а запалюють електричні за грошики. Кидаєш монетку, натискаєш  на кнопочку, свічка загоряється , становишся на коліна на  лавочку і молишся святому. Там же проводяться обряди вінчання молодих та похорони,  і доволі часто. У кожній комуні (районі)  обов' язково є церква, а може і не одна. І святі різні, яким вони поклоняються. В нашій комуні Муньяно - покровителька Свята Діва Марія.

Ще одне спостереження. На стінах будинків у нішах та у дворах      встановлені фігурки чи зображення  святих з ладанками, які охороняють  мешканців  будинків.  У кожного свій святий. АЛЕ... за спостереженнями моєї сестри та її таких же подруг, це тільки  показушні обряди, на кшталт традицій,  а  духовність тут і не відчувається. Живуть, як і  всі  грішні люди на землі...

Небезпечніше  парасольки може  бути тільки  драбина

Забобони в Італії  відрізняються від наших, але вони є, як у всіх народів. Приклади:

Не можна сушити парасольку  у відкритому вигляді - почнуться фінансові проблеми;

Не можна класти головний убір на ліжко - приведе до лиха;

Притулена до стіни драбина утворює трикутник - символ  Святої ТРІЙЦІ. Піднімаючись  по ній, італійці схрещують пальці рук,  бо проходження через трикутник  наближає порушника до ЛЮЦИФЕРА;

Від пристріту  вони стучать по металу, ми - по дереву;

О! Ще неординарне забобонство. Чоловіки від сглазу  хватаються за саму ніжну й гаряче улюблену нижню частину свого тіла. Жінки носят підвіску у вигляді рога чи червоного перчика;

День народження святкують два рази - перший, коли народився, другий - іменини в честь свого Святого, яким назвали малюка.

Світлана Костюк

Далі буде