Кінець травня. За вікном – буяє зелень, квітують дерева... Вчора побачила, що вже розквітла груша, день перед тим – у саду за будинком білими кетягами вкрилася черемшина. А серед охайно підстриженої трави милують око різнобарвні тюльпани. Ловлю себе на думці, що я це все бачу, але не відчуваю. Не бачила я тут акації. То й п’янкого, аж густого духмяного повітря, напевно, не відчувають місцеві...
За вікном – майже казкові краєвиди: невисокі будиночки, доглянуті двори, підстрижені кущі й трава. Як і в нас, співають солов’ї – але в саду, за вікном. У центрі міста. Скажете – не схоже на центр столиці. Але це так!
Вулиця Теллісківі - по-нашому Цегляна. Але тут майже немає цегляних чи кам’яних будинків. Традиційно естонці зводили житло з дерева. І навіть зараз новобудови в центральній частині міста не мають бути вищими за три поверхи, а за стилем повинні вписуватися в архітектуру вулиці. Звісно, що можна відрізнити будинок, зведений сто років тому (хоч і дбайливо відреставрований), від сучасного, але минуле й сьогодення дуже гармонійно поєднані.
Аби не складалося враження, що в Таллінні немає сучасних багатоповерхівок, скажу, що вони є, але не в цьому районі. Є тут величезні ділові й торгові центри, міжнародні корпорації – та зводяться вони за межами міста з історичною забудовою.
На вулиці Теллісківі обабіч ростуть липи – зараз вони неймовірно красиві своїми зеленими кронами. Створюють затишок і, мабуть, пахнуть, коли квітують...
А мені ввижаються наші липи на проспекті Соборному в Запоріжжі. І я вже ніби вдихаю їх п’янкий аромат...
Мені бракує запаху рідного міста, цегляних будинків, широких вулиць, галасливих моїх земляків...
Оксана Гладій, фото автора, Таллінн - Запоріжжя
