ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ НСЖУ

Іван Дерев'янко народився 9 травня 1929 року в селі Варварівка Гуляйпільського району Запорізької області.

Сім'я Івана Дерев'янка часто бідувала, ледь зводила кінці з кінцями. А тут ще й та клята війна з фашистською Німеччиною. Батько пішов на фронт і в 1943 році загинув при переправі радянських військ через ріку Дніпро в районі Верхнього Рогачика на Херсонщині.Усі клопоти з виховання шістьох дітей (троє синів і троє дочок) лягли на плечі матері. Слава Богу, діти рано піднялися на ноги і стали самостійними.

Іван надовго залишався при матері і чималу ношу з ведення господарства взяв на себе. П'ятнадцятирічним юнаком вже працював у колгоспі причіплювачем тракторної бригади. Біліли лише зуби на темному від пилюки обличчі. Дивно, але саме тоді в цих пекельних умовах він розпочав писати "сміховинки" - гумористичні вірші й сатиричні мініатюри, їх читали учасники художньої самодіяльності зі сцени сільського клубу. Складав їх Іван за мотивами народних джерел, тому вони так подобалися людям.

З 1949  до 1954 року служив на Балтійському флоті, не полишав писати гуморески, які друкувалися у флотській газеті «Страж Балтики». Після демобілізації працював на запорізькому заводі «Дніпроспецсталь» акумуляторником, черговим електриком підстанції, електромонтером-наладником, а потім - літературним працівником багатотиражної газети "Электрометаллург".

Того часу його дотепні гуморески й фейлетони друкуються і в обласних, республіканських і центральних (союзних) газетах. У 1963 році Іван Семенович закінчує дворічний університет робітничих кореспондентів. А з 1967 року до виходу на пенсію у 1995 році працює кореспондентом обласної газети "Запорізька правда", де розквітає його талант.

Іван Семенович  здобув репутацію безкомпромісного і принципового журналіста, до якого особисто зверталися читачі в пошуках правди і справедливості. У періодиці регулярно з’являються його нариси, документальні оповідання, статті і звісно, гострі фейлетони, гуморески. З його ініціативи в газеті відкрилися сторінки - «Запорізький перець», а згодом -  «Природа», провідним автором яких стає сам ініціатор. Матеріали цих сторінок визнавали кращими серед подібних в Україні.

Дерев’янко заслужено стає почесним членом Українського товариства охорони природи.

Його кращі журналістські твори друкуються в республіканських виданнях «Перець», «Весела Січ», «Журналіст України» та інших. З 1974 року він є членом Національної Спілки журналістів України, а також Міжнародної асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ» (козацьке прізвисько «Моряк»). У 2009 році побачила світ його книга «Від великого до смішного», куди ввійшли його найкращі твори.

З 1996 року й донині він працював старшим науковим співробітником в редакції з випуску серії книг «Реабілітовані історією», де його зусиллями повернено з мороку небуття тисячі чесних імен наших земляків, чиї долі й життя були безжально сплюндровані радянською тоталітарною системою.