Кожен з нас хоч раз в житті, але запитував себе: хто я такий і чому живу саме тут? Що значить "Україна" для мене? У чому її сила? Чи можу я називати себе патріотом?»Ще рік тому я замислювалася про свою країну, патріотизм, людей, які тут живуть, але не сприймала ці думки серйозно. Все наше життя зараз проходить, звичайно ж, під час АТО, яка триває і досі, що дуже неприємно усвідомлювати. Дивлячись на все, що відбувається, мені було прикро, що нашу країну просто руйнують. Багато хто не хоче прийняти те, що Україна - дійсно незалежна, самостійна і приголомшлива держава. У нас стільки всього прекрасного: річки, ліси, міста, краєвиди з вікон поїздів або просто біля води на світанку - захоплюють дух і залишаються в пам'яті назавжди. Наша країна багата на природні ресурси, родючу землю, працьовитих людей. Але все ж таки ми постійно перебуваємо у гонитві за примарним щастям, тому не цінуємо те, що маємо, хочемо чогось більшого, не розуміючи, що це "більше" вже є! Воно всередині кожного з нас. Ми бачимо тільки те, що хочемо бачити. Не більше!
Для мене Україна - рідний дім. Де б я ні була, повертаючись до дому, відчуваю домашній затишок, спокій, захист. Все тут своє: небо, зірки, навіть сонце і повітря. Але перше, що кидається в очі, як тільки ти опиняєшся тут - люди. Ми не такі, як усі. Абсолютно інші. У кожному з нас є щось особливе, якась "родзинка". І ось у чому парадокс - ми не розуміємо, що вона у нас є, а якщо людина знайшла свою "родзинку", то відразу намагається від цього втекти, приховати від очей оточуючих. А навіщо? Ми повинні бути індивідуальні. Кожна людина відрізняється від іншої набором тих чи інших якостей, голосом, зовнішністю, сприйняттям життя.
Тепер вмикаємо уяву і представляємо Україну сірниковим будиночком. У цьому будинку кожен сірник незамінний і існувати без будь-якого, навіть самого маленького й крихкого сірника, будинок не може. Наша країна ідентична будиночку - у неї є складові, які необхідні для надійності, стійкості протягом багатьох років і незламності. Думаю, не обов'язково бути видатним вченим, щоб зрозуміти: ці складові України - люди, які живуть разом. Просто нам треба жити з розуміння того, що наша держава сильна, перш за все, своєю єдністю. Сила України в нас - її патріотах.
Кожен день я мрію про те, аби ми всі були дружніми, аби нашу Україну ніхто і ніколи не зміг зламати, щоб українці були одним цілим, міцно трималися один одного. І це можливо! Знаєте, що нас насправді зближує? Спільні інтереси, те, що ми можемо робити разом і отримувати задоволення. Можна навести безліч прикладів із різних сфер життя. Але давайте візьмемо футбол, гру, яка є символом кожної країни. Нескінченно довго буду згадувати той день, коли приїхала в Одесу на матч Збірної України. Цілий день місто існувало в звичайному ритмі життя, і тут настав вечір - дві години до матчу. Одеса переповнена вогнями, на вулиці величезний потік людей з прапорами рухається в бік стадіону "Чорноморець". Всюди чути з динаміків гімн України: ти чітко чуєш кожне слово і мимоволі починаєш підспівувати. Мурашки по шкірі від цих спогадів.
А ви коли-небудь бачили, як підтримують українських футболістів за кордоном? Це неймовірно! Людина готова подолати будь-яку відстань, аби підтримати гравця в іншому клубі, чемпіонаті та країні. Дуже приємно бачити на іноземному стадіоні, серед тисяч вболівальників, українців - патріотів, які люблять і підтримують своїх співвітчизників.
Я дозволю собі повторитися і скажу, що дуже люблю свою Батьківщину. Пишаюся тим, що є частиною українського народу і не збираюся соромитися цього. З упевненістю кажу, що я - патріот своєї держави, патріот України!
Карина Іванова
