Про світле майбутнє піклуються політики,Журналіст - це творча професія, уміння не тільки бачити щось незвичайне в простих речах, але і подавати це "незвичайне" так, щоб викликати інтерес соціуму.
Абсолютно всі журналісти шалено талановиті люди тільки тому, що вони змогли подолати цей тернистий шлях до своєї реалізації у цій сфері, змогли не здатися при найменших труднощах. Погодьтеся, завзятість і прагнення до своєї цілі - це ті якості, якими володіють далеко не всі.
Кожен журналіст має бути, свого роду, психологом - допитливим, спостережливим і не байдужим. Звичайно, запорукою успіху та самореалізації в житті є бажання людини досягати своєї мети і не відступати. Але, все ж, володіючи цими якостями, далеко не кожен зможе стати професійним журналістом. Бажання внести своє ім'я в історію журналістики можуть перебити жадібність, егоїзм, лукавство і подальша байдужість до своєї професії.
Скажете, що я сама собі суперечу? Ні, ні в якому разі. Скажу так: для того, щоб побудувати будинок, потрібен міцний і надійний фундамент. Ось і для самореалізації журналіста потрібен той самий фундамент, і складається він з досить простих, але доступних цеглинок-якостей.
Головна цеглинка - довіра читача. Без довіри нічого не вийде. Спочатку журналіст повинен зарекомендувати себе, відкритися і показати, що йому можна довіряти, що він не любить брехню і сам ніколи не бреше. В кожній статті повинна бути правда і нічого більше. Так, це довга і наполеглива робота, але воно того варто.
Наступний важливий фактор – достовірність інформації. Тут потрібна прискіпливість, жорстка перевірка фактів, які поставляє вам джерело інформації. Тільки в цьому разі можна бути впевненим в тому, що ваш матеріал стане потрібен людям, а написаний не лише для популярності і гарного заголовка «аби було».
А тепер давайте поміркуємо. Наприклад, якщо я запитаю вас ім’я автора картини «Мона Ліза». Напевно, занадто легке запитання, але я можу помилятися. Або я попрошу назвати автора рядків: «Наша жизнь –простыня да кровать. Наша жизнь – поцелуй да в омут...», або ж просто захочу дізнатися у вас, що таке офсайд. Навіщо я це кажу? Журналістика, сама по собі, має досить напрямків на будь-який смак. Так от для журналіста дуже важливо бути всебічно розвиненим. Він повинен знати абсолютно все, що відбувається у світі, бачити тему в усьому. Як приклад можу привести себе: я точно і беззастережно вирішила, що хочу бути спортивним журналістом, хоча б тому, що я та футбол, ми створені один для одного. Для цього я робитиму все, що необхідно. Але обмежувати себе одним напрямком в журналістиці або тільки футболом – нерозумно. Я не можу знати напевно, які на мене чекають випробування, з якими матеріалами і в яких напрямках мені доведеться працювати, щоб досягти своєї мети – стати відомим спортивним оглядачем.
На тему журналістики можна говорити довго, тому що вона велика і дуже цікава, зі своїми нюансами та «родзинками». Але прийшов час підвести підсумок вищесказаного. Я почала зі слів словенського письменника і сценариста Жарко Петана, а закінчу словами великого Валерія Лобановського – українського і радянського футболіста та тренера, тим самим проведу тонку паралель між журналістикою і футболом: «Футбол, насамперед, творчий процес». Так от, якщо вже ти і прийшов у журналістику – твори і принось задоволення собі і людям. Для мене журналістика – це не професія, а стан душі!
Карина Іванова
