Перед тим, як почати описувати читачеві всі деталі та тонкощі синього неба, я хотів би поставити йому просте питання: навіщо взагалі існує журналістика? Якщо ви, вельмишановний майбутній (або вже не дуже) журналіст, рветесь у сферу ЗМІ заради скандальних заголовків, позитивного настрою, осліплюючих відеокамер або інших штук, які підвищать вашу самооцінку, не читайте далі! Йдіть краще тренувати красномовність – “піпл схаваєт”, а вам зараз же вдасться досягти успіху.В разі невідповідності вашої персони типовим “журналістам”-початківцям, я не тільки з радістю поділюся святою простотою, але ще й наведу наочний приклад. Адже справжньому представникові “четвертої влади” конче необхідно завжди пам’ятати про те, що небо – синє, а довіра читачів – найважливіша складова діяльності в ЗМІ.
Що ж, зараз же почну з обіцяного конкретного екземпляру зразкового журналіста. Едвард Лукас – кореспондент журналу “Економіст” – відвідав Український католицький університет з промовою до випускників факультету журналістики. Британський публіцист, котрий працює в одному з найуспішніших видань світу з 1989 року, говорив про головні аспекти успішності сучасного висококваліфікованого журналіста. Справа в тому, що “Економіст” не отримує фінансування від держави, але водночас має значні прибутки та дуже високий рівень довіри від своїх читачів. Секрет знаходиться в принципах професійної журналістики, які коротко охарактеризував пан Едвард.
Шлях до успішності доволі-таки простий: потрібно навчитися викликати впевненість у свого читача, змусити його звикнути до того, що ви публікуєте тільки правдиві матеріали. Проте зрозумілою та примітивною є сама схема. Насправді ж, для того, щоб аудиторія повірила вам та почала читати саме ваші статті, треба довго та наполегливо працювати.
Почнемо с того, що найголовніше в журналістиці – це достовірність фактів. Цього можна досягти лише в тому випадку, коли буде існувати довіра між вами та вашими джерелами інформації. Коли інформатор упевнений в тому, що ви не працюєте задля галасливих заголовків та скандальних матеріалів, він з легкістю буде ділитися потрібними відомостями. Потрібно розуміти, що сенс у висвітленні події, а не у провокації чи вигаданих з нічого сенсаціях.
Важливо додати, що жодна людина не ідеальна. Навіть найуспішніший та найвідоміший кореспондент не застрахований від випадкової помилки, подаючи інформацію. Проте в журналістиці такі небажані випадковості можуть не тільки притягнути самого журналіста або його інформатора до судової відповідальності, але й, можливо, коштувати комусь життя. ЗМІ мають величезний вплив на суспільну свідомість, скеровуючи дії людей тими чи іншими новинами. Тому і ваша довірена особа, і аудиторія, і найголовніше – ви самі, повинні звикнути до того, що будь-яка недостовірна інформація обов’язково має бути правдиво спростована та по-новому висвітлена якнайскоріше.
Наступною важливою складовою компетентності є всебічна обізнаність. Журналіст описує життя, як воно є, тому й знати він повинен абсолютно про все – і це не перебільшення. Проте якщо економічні чи юридичні знання можна набути факультативно, то практичні знання в сфері статистики – це своєрідний базис, те, про що повинен мати уявлення кожен працівник ЗМІ.
Продовжуючи тему освіти, скажу, що в даний момент, коли англійська мова стає міжнародною, журналісти повинні вміло володіти нею. В інтернаціональних питаннях без знання англійської – нікуди.
Очевидний та невід’ємний компонент професійності – вміння майстерно оповідати. Інформація повинна бути опрацьована до того, як читач прочитає першу букву заголовку вашої статті. Якщо це інформаційний матеріал, то треба чітко та влучно описувати події, не вдаючись до зайвих деталей та подаючи конкретні посилання на ланцюг минулих подій. У випадку з аналітикою слід не просто подавати цифри, а ще й пояснювати іх, що той чи інший десяток, сотня або тисяча означають.
Велику роль у становленні кваліфікованого журналіста грає мотивація. Якщо ви прагнете слави, то навряд чи вас буде цікавити достовірність інформації. Бути небайдужим до світу та бажання його пізнати – ось оптимальна причина роботи у відповідальному та поважаючому себе ЗМІ. Будьте готові до того, що написана вами стаття буде багато разів перероблена, виправлена та допрацьована вашими колегами. Право на матеріал належатиме не тільки вам. Але це буде якісний матеріал з ідеальною подачею достовірних фактів. Колективна робота та довіра між працівниками – також важливий фактор успішної журналістської діяльності, яким через мегаломанію можна легко знехтувати.
Хотілось би згадати про конкуренцію, яка попри стереотипно-негативне розуміння насправді може збільшити відсоток якості роботи та ЗМІ держави в цілому. Додатковий стимул стати краще ніколи нікому не шкодив.
Вищенаведені поради Едварда Лукаса легко зрозуміти, однак важко дотримуватися. Але найякісніший результат виправдовує всі зусилля.
Наостанок хотів би додати від себе, що конкретно в Україні порушення журналістами моральних та етичних норм або навіть законів задля одержання правдивої інформації може бути виправдане. Справа в тому, що від самого початку нашої незалежності політичні лідери вміло маніпулювали законодавчою системою. Коли президенти та депутати нехтують своїми обов’язками, наживаючись на громадянах та створюючи спеціальні закони для цього свавілля, якими ще методами можна довести недосконалість Конституції, як не прямим її порушенням? Просто з логічної точки зору неможливо досягти повної “законної справедливості” у випадках із законодавчими спекуляціями.
Тому насправді робота справжнього журналіста – важка та відповідальна. Ми повинні творити суспільну думку та викликати громадянську довіру не тільки на простих засадах гуманістичних моральних орієнтирів, адже сьогодні постало питання перегляду значень слів “чесність”, “справедливість” та “законність”. І поки самі працівники ЗМІ не усвідомлять недосконалість існуючої системи, доносити щось до широких мас буде зарано.
Андрій Ненадов
