Суть цієї статті проста й зрозуміла: дослідити все, що нас оточує, та знайти найнебезпечніше джерело мікробів, аби вміло його уникати.Існують десятки речей, котрі брудніші за вбиральні. Візьмемо мильницю, у вологому середовищі якої тусуються всілякі інфузорії та туфельки, або ж фіранку в душі, що затримує тепло і створює справжній рай для паличко-вірусів. Проте, якщо вищенаведені приклади і можна якось знезаразити прибираннями або замінити альтернативами, то від купюр, за рахунок яких ми виживаємо, відмовитися нереально.
Дійсно, якщо замислитися, то гроші – це найбрудніша річ у світі. З екологічної точки зору, до вашої домівки можуть потрапити небезпечні мікроби, котрі осіли саме на папірцях. Ви самі або ваші кохані люди, рідні та діти з легкістю можуть гаряче привітатися з волоцюгами чи смертельно хворими саме через грошові марки.
Гроші обертаються абсолютно всюди, вони вбирають все шкідливе та небезпечне, проте цим їх токсичність не вичерпується.
Розгляньмо монету, власне як монету: у неї є дві сторони, котрі повністю відрізняються. І якщо одна ймовірно загрожує нашому фізичному здоров’ю, то інша непомітно отруює здоров’я духовне.
Заради грошей люди йдуть на наймерзенніші вчинки: брешуть один одному, зраджують, принижують, підставляють, крадуть та навіть вбивають. Вони не помічають, як з часом переступають лінію неповернення, намагаючись безглуздо виправдати свої матеріальні бажання. Але найгірше в цьому навіть не порушення божих заповідей та гуманістичних правил. Завжди було цікаво, як почувається особа, котра ігнорує свої принципи, ідеали та вселюдську мораль. Що від неї залишається всередині та з якою відразою вона дивиться у дзеркало. І якщо цієї відрази не виникає, то що то за порожня істота без всілякої совісті та моральних орієнтирів? Заради чого вона існує та чи можна називати її гомо сапієнс – людиною розумною – взагалі?
Гроші – одна з найважливіших речей в нашому житті. Без них ми не зможемо елементарно розплатитися за їжу в супермаркеті. Але “важливий” не означає “головний”. Тому в ситуаціях, де стоятиме вибір між мільйонами папірців та рідними людьми, спокійним життям і чистою совістю, можливо, варто подумати двічі, або навіть тричі? Продати свою душу за холодні скарби – чи варте воно того?
Особливо це питання стосується нас, мої дорогі колеги-журналісти. Адже дезінформація легко може коштувати людині життя, а країні – добробуту та спокою.
Андрій Ненадов
