Сергій Жадан – поет, прозаїк, перекладач, співак, громадський діяч та людина, після зустрічі з якої підкошуються колінки і тремтять руки.На запитання про свій тур, що охоплює 33 міста від сходу до заходу, під півдня до півночі, Сергій каже, що йому «важливо бачити, слухати, розуміти, що відбувається; їздимо і на схід, щоб заряджатися від людей позитивом, вірою». На думку автора, подібні заходи важливі якнайперше тому, що змінилась країна, змінилось повітря. «У ньому надто багато швів та розривів. Їх потрібно чимось заповнювати. Можна спробувати заповнити їх віршами».
Винуватиця зустрічі - нова книжка віршів та перекладів Сергія Жадана «Життя Марії». Вона містить 80 текстів: 60 віршів самого автора і 20 перекладів поезій Чеслава Мілоша. Вірші написані та перекладені переважно протягом останнього року. За словами Сергія Жадана, ця книжка про любов і ненависть. Частина віршів з цієї книги під назвою «Чому мене немає в соціальних мережах» розповідає історії 10-ти людей зі Сходу, що зачепили автора найбільше, він каже, що іншим чином їх історії не були б почуті. Саме вони увійшла до збірки Ірени Карпи про українських волонтерів.
Студенти питають про відношення Сергія до пропаганди, його думку про те, чого не кажуть у новинах. Він відповідає, що «українська пропаганда нічим не відрізняється від російської, чи будь-якої іншої, адже все одно залишається багато брехні, ура-патріотизму; я ж не вважаю, що брехнею чи дезінформацією можна підняти дух».
Говорить Сергій Жадан і про стан сучасної української літератури, погоджується з думкою про те, що, можливо, через воєнні події, і в українській історії буде «втрачене покоління», наші власні Ремарки та Хемінгуеї. Дискутує про відношення до українських письменників, що пишуть російською мовою.
Сергій Жадан читає свої поезії. Кожен рядок – ніби про тебе, про твої думки, напевне в цьому і є справжній талант. Потім слідує фото та автограф-сесія з цим чоловіком, який, на відміну від більшості пересічних, здійснив свою дитячу мрію – став письменником. Півтори години пролетіли непомітно. Люди виходять під дощ посміхаючись.
Ольга Мішевська
