Першого свого враження, що до Христини я не пам’ятаю, бо ми вже дружимо років десять. Я не знаю як ми так довго товаришуємо, бо дуже різні. Про таких кажуть « люди з різних планет ». Я відмінниця, а вона нехтує навчанням ( я розумію, що шкільні досягнення в дружбі не важливі, але виходить, що в нас різні погляди на життєві ситуації), вона «виросла на вулиці», а я домосід, багато чим захоплююсь, а Христина нічим. Але все ж таки ми зійшлись як протилежності.Христина дуже весела, безтурботна, життєрадісна, усміхнена. Я рідко бачу її сумною, чи на самоті, бо вона завжди оточена кампанією. Вона рідко йде на зустріч і це трохи ускладнює деякі ситуації. А так завжди відкрита для спілкування. Але я їй не розказую якісь секрети, бо вона не дуже надійна.
На перший погляд, Христина ні чим не виділяється від маси дівчат. Смугла, струнка, має довге, розкішне коричневе волосся з золотистим відтінком, глибокі, блискучі карі очі мовби намальовані аквареллю, курноса, володарка чарівної посмішки, рожевого рум’янцю на щоках, а навесні її обличчя вкривається ластовинням. І одягається вона стильно. Але є в ній щось таке, чого нема у інших, те що хочеться пізнати, неповторна родзинка.
Як я вже казала, що першого враження не пам’ятаю, так як була маленькою, тому першу зустріч також не пригадаю. Але мені її переповіла моя мама. У дитинстві мене викачували у візочку подихати свіжим повітрям двічі, іноді тричі на день. Причому, за будь-яких погодних умов. І завжди ми гуляли з мамою Юлею та її дочкою Настею, які жили навпроти. Але одного дощового дня моя мама переплутала Юлю з Христиновою мамою – Танею, яка тим часом також гуляла з Христиною під парасолькою. Вони подружилися, а згодом - і ми.
Пізніше, коли ми пішли до дитсадочка, я з Христиною вже гарно дружила, але ми були в різних групах. Ввечері зазвичай гуляли у когось вдома, або на вулиці, під наглядом, що найменше однієї мами.
Потім ми пішли до школи і так сталось, що Христина - на рік раніше за мене, але це не стало перешкодою для нашого спілкування. Через рік, ми вже ра-зом йдемо на перший дзвоник. І так ще, ще, ще… А зараз я в шостому класі, а Христя в сьомому. І «за допомогою» домашнього завдання ми разом гуляємо тільки на вихідних, а якщо канікули - то дні на проліт.
Юлія Повар
