В Івано-Франківську відбулася презентація нової книги відомої прикарпатської журналістки та письменниці Любові Загоровської «Таборові діти». Модератором виступив генеральний директор ТРК «Вежа» Тарас Зень.Під час презентації авторка книги розповіла, зокрема, що впродовж пів року їздила різними регіонами України та спілкувалася з українцями, яких вивезли до Сибіру та Казахстану. «Сім'ї, з яких вивозили дітей, умовно можна поділити на три категорії, – зазначила Любов Загоровська. – Перша – це батьків виселяли за їхню патріотичну позицію, допомогу УПА. Друга – це діти із заможних родин, так звані куркулі. Хата, крита бляхою у селі вже була поважною причиною для заслання. Є розповідь чоловіка, якого виселили за релігійні переконання».
У книзі «Таборові діти» зібрано свідчення близько 70-ти людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання.
Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила «ворогами народу». Ціле покоління людей, які зазнали величезної психологічної травми, переживши в дитинстві те, що навіть не вкладається в голові, а потім підсвідомо передали цю травму своїм нащадкам. І травму цю досі не проговорено належним чином на загальнодержавному рівні. А історія змушує повторювати невивчений урок. Знову українських дітей масово викрадають і вивозять до Росії, де тими ж методами «перевиховують», викорінюючи з них усе національне.
«Свідки відходять. Їх стає дедалі менше. І дуже важливо записувати їхні свідчення, фіксувати кожен злочин системи проти людини, проти дітей. Свідки мають говорити. А ми повинні слухати їх, запам’ятовувати, передавати ці знання нашим дітям. Важливий кожен голос цього покоління», – зазначає Любов Загоровська.
Додатково про авторку
Любов Загоровська – журналістка, членкиня НСЖУ, письменниця. Народилася і мешкає в Івано-Франківську. Навчалася на філологічному факультеті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Після закінчення працювала в обласній науковій бібліотеці імені Івана Франка, потім – журналісткою в місцевих медіа. Авторка поетичної книги «Назустріч вітру», яка була відзначена міською літературною премією ім. І. Франка, роману «Коли були ми…», збірки оповідань «На їхніх маленьких плечах…», казок «Завдання для Бабайка, або Різдвяна плутанина», книжки спогадів «#МояУПА» та книги свідчень «Таборові діти».
За інформацією Івано-Франківського Центру журналістської солідарності
