Тож, знайомтесь, Олександр Горлов. До недавнього скрипаль Запорізького академічного симфонічного оркестру, а у листопаді 2022 року отримав ще й диригентську паличку. Тоді, в умовах війни, постійних сирен та бомбардування Запоріжжя, у філармонії, як і у всіх, з’явилися  нові виклики існування:  спочатку симфонічний оркестр залишився без маестро В`ячеслава Реді, а потім і без другого диригента Надії Другової. Але на загальних зборах колективу вирішили продовжити концертну діяльність єдиного в Україні прифронтового оркестру в оновленому форматі. І, категорично, in live (наживо). Були створені нові музичні колективи та поновлена діяльність вже існуючих: камерний струнний оркестр, біг бенд, диксиленд, ансамбль солістів «Мініатюра», квінтет «Соноре».

Своєрідний аванс довіри отримав і Олександр, очоливши камерний  оркестр, який складається з двадцяти скрипалів, восьми альтів, чотирьох віолончелістів та двох контрабасистів. Музичний колектив натхненно дебютував на концерті «Парад зірок», де прозвучали  твори всесвітньо відомих композиторів Вольфганга Амадея Моцарта «Маленька нічна серенада», Бенджаміна Бріттена «Проста симфонія». Очолити колектив, в якому ще вчора молодий скрипаль був просто одним з музикантів, - це виклик. Диригувати артистами з багаторічним досвідом непросто. Але діалог відбувся. З`явилось розуміння, як рухатися далі.

Амбітність молодості, впевненість, знання та досвід допомогли. Камерний оркестр під керуванням Олександра Горлова бездоганно прозвучав на концерті камерної та органної музики «Звуки музики» із заслуженими артистами України Ілоною Турчаніновою (орган) та Віталієм Солом`янчуком (вібрафон, маримба).

Олександр народився в Запоріжжі в родині інженерів. Змалечку займався музикою, як і старші діти цієї великої сім’ї – брат Максим та сестра Катерина. Батьки Олексій Павлович та Ірина Володимирівна вважали, що для повноцінного розвитку особистості, як то координації та  сконцентрованості, дитина обов`язково повинна отримати музичну освіту. Їхні троє дітей не тільки успішно закінчили музичну школу, а і здобули фахову консерваторську освіту. А, в подальшому, всі вони обрали скрипку своєю професією. Звиклий до того, що старші навчаються грати на скрипці, Саша навіть ніколи не розмірковував, чи потрібне йому додаткове навантаження - музичне виховання. Навчався із задоволенням в 4-й школі мистецтв Шевченківського району міста в класі Ніни Михайлівни Лежніної, про яку згадує чуйно і з задоволенням.

- Грати було легко, і на скрипці, і на піаніно. Опанував інструмент, навчився тактильно відчувати ноти на грифі без ладів та слуховому контролю чистих нот. Тричі отримував звання лауреата на міських конкурсах. Ніколи не вагався у виборі майбутньої професії і після 9-го класу вступив до Запорізького музичного училища ім. П.І. Майбороди (зараз фаховий музичний коледж). До речі, мені пощастило отримати ще одну музичну спеціальність - пройти дворічний курс диригування в класі заслуженого діяча мистецтв України Сергія Дмитровича Дудкіна, видатного диригента, який очолював Запорізький симфонічний оркестр з 1971 по 1985 роки.  А потім консерваторія. Я обрав Львівську національну музичну академію ім. М. Лисенка, бо саме там школа навчання менш консервативна, більш сучасна. Протягом всього курсу завжди була можливість отримати майстер-класи від відомих скрипалів Польщі, Німеччини. 

Олександр вступив з першої спроби, не зважаючи на конкурс, де, зазвичай, першість отримують випускники Львівської музичної десятирічки, в якій з дитинства за прискіпливим відбором навчаються майбутні віртуози. Пощастило навчатися в класі ректора Ігоря Михайловича Пилатюка. Це і везіння, і гордість, і велика відповідальність.

Маючи талант, юний Сашко був жаданим як виконавець, і це допомогло ще в студентські роки грати в складі приватного австро-українського симфонічного оркестру «K&K Phiharmoniker» під керівництвом австрійського композитора і диригента Маттіаса Кендлінгера. Протягом чотирьох сезонів з концертними програмами у K&K форматі, творами Штрауса, Моцарта підкорювали Австрію, Швейцарію, Італію, Францію, Німеччину. Цей безцінний досвід надав фахової впевненості. 

- Робота диригента відповідальна і складна. Скрипка - це лише маленька частина партитури. А коли очам відкривається вся широта твору - партитура, де всі партії виписані такт в такт по вертикалі, ти повинен відчути форму твору, зародження, накал, все вибудувати – не просто. Заглибитись настільки, щоби побачити  серед нот те, що не написано, що поміж строк, але, за задумкою автора, повинно прозвучати.

Олександр багато слухає оркестри високого рівня. В нього є еталони оркестрового виконання та якісного диригування. Це оркестри Берлінської філармонії, Норвезький камерний. Вони грають феноменально. А серед диригентів йому хотілось би виділити Даніеля Баренбойда, ізраїльського піаніста та диригента,  Пааво Ярві, естонця, який диригував у різні роки оркестрами Стокгольма, Бірмінгема, Парижу, Франкфурту, Цюріха.

Олександр Горлов нещодавно повернувся з  гастролей. Протягом двох осінніх місяців минулого року у складі оркестру під керівництвом Олександра Кулішова, диригента Дніпровського академічного театру опери та балету. В програмі гастролей звучала музика до балетів «Жізель» Адольфа Адана та «Білосніжка і семеро гномів» Богдана Павловського. Цікава і захоплююча подорож невеликими колоритними містами Англії і Шотландії. Сучасні великі зали на сімсот, тисячу глядачів з гарною акустикою. І хоча, за стереотипами, англійцям притаманна стриманість, зали були повні, а приймали українських музикантів і танцівників балету тепло і щиро.

- Але, - розповідає Олександр,- за тривалими гастролями дуже скучив по рідній домівці.

Олександру Горлову пощастило не тільки у виборі професії. Адже весь час поруч надихає кохана дружина Тетяна Гапотченко, теж скрипалька. Разом навчались в музучилищі, разом вступили до Львівської консерваторії, разом з 2018 року працюють в Запорізькому академічному симфонічному оркестрі. Дружина, як однолітка народження України, в 2021 році прийняла участь в урочистому святкуванні Дня незалежності. В тому проекті «Народжені вільними» оркестр під керуванням Кирила Карабиця складався з музикантів усіх регіонів України, які народились в 1991році. Святковий виступ відбувся на Майдані Незалежності в Києві.

- Колектив чудовий, працювати цікаво. Після війни їхати кудись на контракт не плануємо. Є ідеї, а ще важливіше, є їх реалізація вже цього року, в 67-му концертному сезоні. Серед них – зіграти програму не лише зі струнниками, але й додати духові інструменти.

Вже на початку лютого під керуванням молодого маестро запоріжці побачать програму, яку музиканти виконуватимуть в більш широкому форматі. В концерті прозвучать Увертюра до опери  «Милосердя Тіта» та Симфонія № 35 «Хаффнер» Вольфганга  Моцарта і Концерт № 4 для фортепіано з оркестром Людвіга ван Бетховена.

А в планах на весну народжується  ще одна велика програма з робочою назвою «Best of Mozart» у виконанні повного складу симфонічного оркестру, де на розсуд  глядачів мій візаві представить твори свого улюбленого композитора Вольфганга Амадея Моцарта. 

- Структура концерту, його родзинка, - це  виконання не твору в цілому, а  найбільш яскравих, популярних та  впізнаваних частин. Серед них фінал Празької симфонії, фінал 35-ї симфонії, інструментальні концерти, увертюри, - ділиться ідеями наш з вами земляк, талановитий  виконавець і диригент.

Війна обов`язково завершиться, безперечно, нашою Перемогою. І Запорізький симфонічний зіграє нам Гранд-концерт! А в програмі ми почуємо чудові оркестрові композиції від прекрасної філармонійної трійці – диригентів Василя Коваля, Дмитра Мітніка та Олександра Горлова.

Олена Морозова